You can CANON (450D)

хотіла влаштувати вечірку до дня народження, вже купу друзів позапрошувала, меню придумала, але довелось усе відмінити - карантин

вже декілька днів сняться дивні сни
думаю про свої комплекси і про тих, з ким вони пов'язані
а ще думаю про людей, яких би я хотіла мати за справжніх друзів, але з якими так і не склалось...
в основному теж черех мої комплекси
шкода...
може, колись я таки наважусь і запропоную цій людині свою справжню дружбу )

On a Sunday night while driving my car
In the sky a fallin' star
Tellin' myself I don't go too far
And trust by the sound of the rain

Well I wonder, well I wonder where I am
'Cos there's a long and lonesome road
That will find our world of you & me babe
There's a long and lonesome road
That will find our world like it used to be babe

Somebody there to show me the way
Yes, I'm willin' to pay
And this dear old man can tell me any day
Know what happens to me

ну от, збиралась активно писати пости...
зараз вчу біофізику - буду здавати кандидатський екзамен
а ще читаю Ігоря Кона "Мальчик - отец мужчины"

раньше мужчины при встречи снимали шляпу...
а теперь вытаскивают из уха наушник...

недавно думала, чи не знищити свої сторінки на жж та в контакті
перегляд френдстрічки в контакті закінчився її скороченням майже наполовину
рівень безпеки - "тільки для друзів"

на рахунок жж, виявилось, що у мене є читачі та пошановувачі )
саме це стимулює мене до створення нових постів та експериментів зі стилями оформлення сторінки
поки зупинилась на техно, пости на сірому фоні
далі буде...

Day after day
Here´s how it goes
Killing, rape and soap divorces
Television shows
All of this talk
Leaves me in doubt
Choosing to ignore it all
I´d rather be left out

Living out of touch

Eyes open wide
Thouhgt comes along
If you let them they will just
Keep going on and on
Set in the light
Seem pretty sharp
Still it looks exactly like
They´re standing in the dark

Living out of touch
Got a big to much
Living out of touch

перечитую свій жж
дивно
але дещо дійсно й досі варте уваги
сьогодні у мене сонно-меланхолійно-ностальгічний настрій, якщо такий буває
хочеться слухати стару улюблену музику, хоча слухаю радіо-ван
хочеться сидіти у затишному кафе зі старими друзями і згадувати спільне минуле
чому своє минуле сприймаєш як належне, а до чужого минулого ревнуєш?
а головне - фантазуєш про то
паришся чужим минулим, хоча воно нафіг не потрібне ні тобі, ні іншим
воно вже не має значення
а може то тобі не дає спокою твоє власне минуле?

Перебрались жити за місто - с. Витачів (Обухівський район)


39 км до знаку "КИЇВ", 50 км до Інституту фізики
поки є певні недоліки, але купа переваг і море позитиву )
декілька років тому мій знайомий збирався переїзжати за місто, але в два рази ближче, ніж Витачів, тоді мене це дивувало і лякало, а тепер мене дратує Київ і за містом я себе почуваю набагато комфортніше, не лякає навіть відстань в 50 км )

ну ось і дочекалась змін )))
поки все складається просто супер!!!

мені сумно...
щось у моєму житті йде не так, як треба...
і це щось таке, в чому я сама собі боюсь зізнатись, маскую його другорядними причинами
а як треба? хіба хтось це знає?
мені сумно і все
чекаю змін - ненавиджу таке чекання

завтра їду на Шешори
по радіо Скрипка співає про Країну мрій

і чому усі чоловіки дивляться порно?
і не кажіть, що не всі, бо навіть деякі жінки дивляться
і чому мене це хвилює?

а ще я зла
найгірше бути злим на себе і на обставини

хочеться все викидати з шухляд, провести аналіз потрібності-непотрібності, викинути непотріб, а те, що залишилось, гарненько так розкласти по поличках
і милуватись порядком у шафі
але якась зараза постійно щось псує: переставляє місцями чи приносить свої речі й запихає їх до МОЄЇ шафи

якщо хтось з моїх френдів є суперпсихологом, поясніть мені, будь ласка, що оця вся фігня значить, бо я заплуталась
мені просто сумно і я зла
а ще у мене ностальгія...

ненавиджу зустрічі випускників
навіть якщо такі зустрічі відбуваються на весіллі одногрупниці
я підтримую стосунки з тими, з ким хочу їх підтримувати
а посміхатись і запитувати, як справи, у людей, з якими мені неприємно спілкуватись, тільки через те, що зла доля звела нас на декілька років в стінах одного навчального закладу...
не хочу

дивний настрій...
такий буває після іспиту чи важкого робочого тижня
чи з похмілля
сама вдома з самого ранку
проспала майже до другої
хочеться голосно слухати музику
чого мені ніхто, в принципі, не забороняє
а ще щось таке, чого не виразити словами...